1.4 ƒискретизац≥¤ за часом

 

¬≥дпов≥дно до вищевикладеноњ загальноњ характеристики процесу дискретизац≥њ аналоговий сигнал перетворюЇтьс¤ у пер≥одичну посл≥довн≥сть ≥мпульс≥в (ј≤ћ сигнал), ампл≥туда ¤ких зм≥нюЇтьс¤ за законом зм≥ни аналогового сигналу, що модулюЇтьс¤. ѕричому ширина ≥мпульс≥в, њх часов≥ позиц≥њ ≥ частота сл≥дуванн¤ залишаютьс¤ незм≥нними. як це в≥домо з попередн≥х †дисципл≥н, †розр≥знюють† ј≤ћ-1 †та ј≤ћ-2. ѕри формуванн≥ ≤ ћ сигналу використовуЇтьс¤ ј≤ћ-2, оск≥льки ширина в≥дл≥ку (дискрети) маЇ бути не менше часу кодуванн¤, а ампл≥туда маЇ бути пост≥йною на цей час.

¬≥дпов≥дно до теореми  отельн≥кова, будь-¤кий аналоговий сигнал, спектр ¤кого обмежений верхньою частотою , повн≥стю визначаЇтьс¤ посл≥довн≥стю дискретних в≥дл≥к≥в, що в≥ддален≥ один в≥д одного на часовий ≥нтервал , де Ц пер≥од дискретизац≥њ, а частота дискретизац≥њ визначаЇтьс¤ ≥з умови .

ќск≥льки дл¤ припустимоњ ¤кост≥ передач≥ телефонного сигналу достатньо передавати складов≥ його спектра у смуз≥ 0,3...3,4 к√ц, то перед дискретизац≥Їю спектр сигналу обмежуЇтьс¤ ‘Ќ„ до зазначених величин. “аким чином, в≥дпов≥дно до теореми  отельникова частота дискретизац≥њ маЇ бути †к√ц. ќднак практично використовують к√ц. ƒоц≥льн≥сть такого вибору обірунтовуЇтьс¤ на основ≥ анал≥зу спектра ј≤ћ сигналу (рис. 1.4), у склад ¤кого надход¤ть:

Ц пост≥йна складова †;

Ц складов≥ з частотами модул¤ц≥њ в≥д †до ;

Ц складов≥ частоти дискретизац≥њ †та њњ гармон≥ки †;

Ц складов≥ нижн≥х та верхн≥х б≥чних смуг б≥л¤ частоти дискретизац≥њ та њњ гармон≥ках ††.

 

††† –исунок 1.4

 

≤з анал≥зу спектра можна зробити висновок про те, що в≥дновленн¤ початкового †аналогового †сигналу †можна †забезпечити †за †допомогою †‘Ќ„, †гранична †частота †¤кого †дор≥внюЇ †3,4 к√ц. †¬иб≥р величини к√ц †забезпечуЇ †на¤вн≥сть †захисноњ †смуги †частот ††к√ц. Ќа¤вн≥сть захисноњ смуги частот знижуЇ вимоги до коеф≥ц≥Їнта передач≥ ‘Ќ„ (). Ѕез на¤вност≥ захисноњ смуги частот необх≥дно було б використовувати ‘Ќ„ з безк≥нцево великою крутизною ампл≥тудно-частотноњ характеристики, що практично неможливо забезпечити. ќднак зб≥льшенн¤ частоти дискретизац≥њ недоц≥льно, бо це не впливаЇ на точн≥сть в≥дновленн¤ аналового сигналу, а т≥льки призводить до зростанн¤ швидкост≥ передач≥ цифрового сигналу ≥, ¤к насл≥док, до зростанн¤ потр≥бноњ смуги частот л≥н≥њ звТ¤зку.