4.3.1 ¬имоги до л≥н≥йних код≥в

¬иб≥р виду л≥н≥йного коду (коду передач≥) залежить насамперед в≥д типу використовуваноњ дл¤ передач≥ л≥н≥њ зв'¤зку. Ћ≥н≥йний сигнал може в≥др≥зн¤тис¤ в≥д початкового коду тривал≥стю ≥мпульс≥в, пол¤рн≥стю, к≥льк≥стю можливих р≥вн≥в, тактовою частотою (швидк≥стю передач≥) ≥ т.д. –азом з тим п≥д час вибору ≥ побудови того або ≥ншого коду враховують р¤д властивостей, ¤к≥ повинен мати цей код (л≥н≥йний сигнал):

Ц енергетичний спектр л≥н≥йного коду маЇ бути ¤к можна б≥льш вузь-космуговим, що спрощуЇ корекц≥ю л≥н≥йного сигналу на приймальн≥й сторон≥ та дозвол¤Ї зб≥льшити довжину регенерац≥йноњ д≥л¤нки.  р≥м того, ослабленн¤ високочастотних складових знижуЇ перех≥дн≥ впливи м≥ж парами симетричного кабелю, а при використанн≥ в ÷Ћ“ коакс≥альних кабел≥в зменшуЇ власн≥ шуми на вход≥ регенератора;

Ц зм≥ст низькочастотних компонент≥в маЇ бути м≥н≥мальним, що знижуЇ флуктуац≥ю р≥вн¤ сигналу;

Ц форма л≥н≥йного сигналу маЇ забезпечувати досить просте вид≥ленн¤ з прийн¤того сигналу складовоњ тактовоњ частоти, необх≥дноњ дл¤ тактовоњ синхрон≥зац≥њ приймального генераторного устаткуванн¤;

Ц можливо б≥льш низька швидк≥сть передач≥ л≥н≥йного сигналу, що знижуЇ вимоги до вузькосмуговост≥ л≥н≥њ зв'¤зку;

Ц код маЇ бути достатньою м≥рою завадост≥йким (≥з заданою середньою потужн≥стю сигналу в л≥н≥њ маЇ забезпечуватис¤ припустима ≥мов≥рн≥сть помилки в умовах впливу завад, ¤к≥ неможливо усунути);

Ц структура коду маЇ забезпечувати ви¤вленн¤ помилок у процес≥ експлуатац≥њ за рахунок ви¤вленн¤ порушенн¤ структури коду без використанн¤ додатковоњ ≥нформац≥њ, переданоњ по л≥н≥йному тракту. “ому пристроњ ви¤вленн¤ помилок мають бути достатньо простими;

Ц надм≥рн≥сть коду маЇ бути м≥н≥мально можливою;

Ц в≥дсутн≥сть у л≥н≥йному код≥ пост≥йноњ складовоњ, що усуваЇ зм≥ни середнього р≥вн¤ сигналу та дозвол¤Ї використовувати л≥н≥йн≥ узгоджуюч≥ трансформатори дл¤ под≥лу л≥н≥йного сигналу ≥ струму дистанц≥йного живленн¤. Ћ≥н≥йний трансформатор не маЇ вносити ≥стотних перекручувань форми л≥н≥йного сигналу, на¤вн≥сть ¤ких зб≥льшуЇ ≥мов≥рн≥сть помилки;

Ц бажано, щоб методи перетворенн¤ ≥ перетворювач≥ дв≥йкового коду в л≥н≥йний на передавальн≥й ≥ зворотне перетворенн¤ на приймальн≥й сторонах† вс≥х к≥нцевих ≥ пром≥жних пункт≥в були достатньо простими.

«азначеним вимогам повною м≥рою не в≥дпов≥даЇ жоден з в≥домих л≥н≥йних код≥в. “ому в р≥зних ÷—ѕ перетворенн¤ дв≥йкового RZ або NRZ коду в л≥н≥йний сигнал можуть розр≥зн¤тис¤ алгоритмом формуванн¤ кодових груп, основою коду, к≥льк≥стю р≥вн≥в сигналу. ” залежност≥ в≥д цього тактова частота (швидк≥сть передач≥) може збер≥гатис¤ незм≥нною, або зм≥нюватис¤ у б≥к зб≥льшенн¤ або зменшенн¤.