6.4 Узагальнена схема мультиплексування потоків у SDH

 

Для з’єднання плезіосинхронних і синхронних мереж у стандарті SDH передбачено правила формування транспортного модуля STM-1 із плезіосинхронних потоків, реалізація яких здійснюється SDH-мультиплексорами.

Узагальнена структурна схема формування транспортного модуля STM-1 наведена на рис. 6.4.

Як вхідні потоки цих мультиплексорів можуть використовуватися стандартні потоки (які називаються трібами) E1, E2, E3 і Е4 європейської ієрархії PDH, швидкість передачі яких відповідно дорiвнюють 2,048; 8,448; 34368; 139,264 Мбіт/с, і тріби Т1, Т2 і Т3 американської ієрархії PDH, швидкості передачі дорiвнюють 1,544; 6,312 і 44,736 Мбіт/с відповідно. Відповідно до рівнів трібів розрізнюють контейнери чотирьох рівнів – С-1, С-2, С-3 і С-4.

Контейнери С-1, С-2, С-3 поділяються на 2 підрівні, що відповідають значенню швидкості тріба, вкладеного в контейнер: С-11 (Т1-1,5м); С-12(Е1-2М), С-21(Т2-6М); С-22 (Е2-8М); С-31(Е3-34М); С-32 (Т3-45м). Контейнер С-4(Е4-140м) однорівневий. У дужках зазначені тріби і відповідні їм значення швидкостей з розмірністю Мбіт/с, позначеної для кратності запису однією буквою М. Зазначені контейнери є первинними елементами номенклатури SDH. Кожний з контейнерів (пакетів) забезпечується маршрутним заголовком (POH). Додавання до контейнера, у якому розміщене корисне навантаження PL, маршрутний заголовок перетворює його у віртуальний контейнер, тобто VC=POH+PL.

Розрізнюють VC нижнього рівня (VC-1 і VC-2) і верхнього рівня (VС-3 і VС-4). Віртуальні контейнери розділяються на ті ж пiдрівнi, що і вхідні в них контейнери VC-11; VC-12; VC-21; VC-22; VC-31; VC-32; VC-4. Розмірність поля корисного навантаження в різних VC різна. Поле маршрутного заголовка не перевищує 9-ти байт. Цей заголовок супроводжує контейнер доти, поки він не буде розпакований.

Рисунок 6.4

 

Декілька контейнерів меншої величини (нижнього рівня) можуть вкладатися в наступний за величиною контейнер (упакування за принципом мотрьошки). Найбільший контейнер С-4.

Для визначення місця розміщення кожного з VC на карті поля корисному навантаженню (у складі  VC більш високого рівня) кожний з VC забезпечується покажчиком-пойнтером (PTR).

Блок, що складається з віртуального контейнера і покажчика (пойнтера), називається носійним (трібним) блоком (TU), тобто TU=PTR+VC.

Покажчик трібного блоку (PTR) відноситься до відповідного віртуального контейнера. Наприклад, TU-1=(TU-1 PTR)+VC-1.

Трібні (носійні) блоки також поділяються на рівні і підрівнi: TU-11; TU-12; TU-21; TU-22; TU-31 і TU-32.

Декілька трібних блоків утворить груповий трібний (носійний) блок (TUG).

Наприклад, до складу групового трібного блоку TUG-21 можуть входити один TU-21 або чотири TU-11, або три TU-12, тобто 1 TU-21(6М); 4 TU-11 (4 1,5 = 6М); 3 TU-12(3 2=6М); а до складу TUG-22 можуть входити один TU-22 або чотири TU-12 або п'ять TU-11, тобто 1 TU-22(8М); 4 TU-12(4 2=8М); 5 TU-11 (5 1,5=7,5М).

Корисне навантаження VC-3 формується або з одного контейнера C-3, або шляхом мультиплексування декількох групових трібних блоків TUG-2.
Наприклад, до складу VC-31 можуть входити один контейнер C-31, або чотири TUG-21, тобто 1 С-31 (34М), або 4 TUG-22, або 5 TUG-21.

Віртуальний контейнер VC-4 не розділяється на пiдрівні і є полем корисного навантаження розмірністю 9 261 байтів. Його корисне навантаження формується або з контейнера C-4, або шляхом мультиплексування декількох груп TUG-2 або TU-3: 1 C-4; 4 TU-31; 3 TU-32; 21 TUG-21; 16 TUG-22.

Кожний з VC високого рівня (VC-3 або VC-4) забезпечується покажчиком-пойнтером (PTR). Віртуальний контейнер із своїм покажчиком є адміністративним блоком (AU) : AU-n = PTR + VC – n (n=3,4).

Наприклад,

AU-31 =(AU-31PTR) + VC – 31;

AU-32 =(AU-32PTR) + VC – 32;

AU-4 =(AU-4PTR) + VC – 4.

 

Покажчик адміністративного блоку AU-4 PTR визначає адресу початку поля корисного навантаження, має розмірність 9 байтів і розміщується у 4-му
рядку поля секційних заголовків SOH. З одного або декількох AU-n може формуватися група адміністративних блоків AUG:

1 AU-4, або 4 AU-31, або 3 AU-32. Цей блок (AUG) передує закінченню циклу STM-1. Після додавання до нього секційного заголовка закінчується формування модуля STM-1:

STM – 1 = AUG + SOH.

Шляхом мультиплексування відповідного числа модулів. STM-1 формуються модулі більш високого рівня – STM-N (N=4,16,64).

Таким чином, у схемі мультиплексування можуть використовуватися:

– E-n (n=1,2,3,4) і T-n (n=1,2,3) – тріби рівня n («компонентні потоки») – вхідні / вихідні SDH мультиплексорів, що відповідають європейськiй й американськiй ієрархії SDH;

– C-n – контейнери рівня n (n=1,2,3,4);

– VC-n – віртуальні контейнери рівня (n=1,2,3,4);

– TU-n – трібні блоки рівня n (n=1,2,3);

– TUG-n – групи трібних блоків рівня n (n=1,2,3);

– AU-n – адміністративні блоки рівня n (n=3,4);

– AUG – група адміністративних блоків.